Currently Browsing "Поезія"

Ми виходимо в дощ

Серед моїх віртуально знайомих двоє вже під підозрою на короновірус, хвилювання за них вилилось у слово… —————————————– Ми виходимо в дощ . Ми виходимо в дощ мамо розкажи мені про простір простір в якому головною є літера О та сама тільки тихша що в слові пробач з наголосом на бачити я так хочу бачити на […]

/ / / /
Читати далі

Доміно

Думки про доміно, що є чи не у кожному домі, сьогодні домінували наді мною. Я згадала прочитане у Андреаса Окопенка (1930-2010), австрійського письменника, що писав українською лише в ранньому дитинстві: ,,Ти минаєш. Час оновлюється.” . І мимоволі полилось, ніби маю розмову з Андреасом: – Розмова з Андреасом (Окопенком) – і хоча як кості доміно поставлені […]

/ / / /
Читати далі

Тіло Венеції

тіло Венеції м’яко пронизують вени цінність їх крові торкає каміння віки краплі гондол (старовинні пулени) спиняються в серці аби повернутися знову мірить і міряє гребінь на носі гондоли мітиться шлях на носочку ноги моститься місто на мостики спершись і солод золота спецій набувши ваги тіло виповнює _ в дивнім полоні звуки і фарби доріг і […]

/ / / /
Читати далі

З неба земля…

З неба земля виглядає як мікросхема, чітко поділена різноманіттям фігур, барвами ліжників зелені, осені, неба, знаками рік як вітрил. Ти попід хмарами, в отворах хмар чітко бачиш – навіть не крапки ми там, на землі, справді невловні, невидимі оком, не зрячим в душу, що рветься рибиною марно на дні.   Блиском металу позначені, сонмом будівель, […]

/ / / /
Читати далі

Де мій Девін

  дуне вітер і серцем украй я знайду де Морава впадає в Дунай щоб нестись виграючи то брижма то вздовж огинаючи Девін що вгору пішов (де він Девін) найпотужніше рвучись навчас у віки . Чорне море утримає русло ріки між цямринами щільними всіх берегів очищаючи сіллю і сушачи гнів у шарах поглибинних між інших шарів […]

/ / / /
Читати далі

Перед ватраном

. чорний камінь вугілля що був стовбуром гіллям і древнів під землею захований нею як пледом від світла має як видно колись та й піти у вогонь а хочеться Боже боронь собі кажеш знаєш – наївно торкати руками жарини що мають горіти до тла їм світлом спиняти тепла і холод і час і темінь   […]

/ / / /
Читати далі

Поза миттю

за крапкою миті що обмежує тебе чіткими знаками позамиті усесвіт лежить неосяжний манливий вічний зіскочити? питаєш у відкритому космосі ще легше загинути чуєш коли триматися нема за що (Галина Мирослава) Facebook Поза миттю

/ / / /
Читати далі

За склом

окулярам знаку нескінченності затісно на носі буття він намагається пролізти усюди вибиваючи скельця дістаючи до хмар ламаючи оправи що сідають на вуха і себе самого — Робота Марини Куц, яка якби ,,народила” ці кілька поетичних рядків. Дякую. Нуль ще не дно, хоча все в житті відносно… Gepostet von Марина Куц am Montag, 9. September 2019

/ / / /
Читати далі

Ти мрієш літати

. ти мрієш літати однак не можеш залишатися глухим до відзвуку  нечулим до часу до землі бо тобі болить повернення до спогадів що пахнуть домом на відстані завжди знаходить те що хотілось би заховати у шкаралущу саркофага не від очей для відвернення катастрофи ти мрієш літати літати звільна без обмежень однак спільний біль завжди з […]

/ / / /
Читати далі

Вій-на

Війна продовжує стукати в наші двері болями і втратами… Вій-на – Війна нещадно ділить усе навпіл свій чужий хто бачив та інші хто чув і решта ті хто залишився й инші все спрощується двійкова система числення так ні бабах затишшя маєш вціліти попри все вій…на                       […]

/ / / /
Читати далі