(Автор полотна – польський художник Давид Фіґєлек, Dawid Figielek) *** По клавішах біжить життя, Камінні виступи між впадин. І неможливе вороття, Хоч лунить скрізь, Не зна світ ради. І навіть коли ти не йдеш, Тебе несе часопотоком, Часопотопом меж і веж До розкривання світла оком, Допоки оркеструє кров, Лоскоче вусиками тиші, Яка витворює покров. І ти колишній, І […]
Захотілось у поле, до соняхів, про них мені нагадують квіти від львівського художника Вадима Аксьонова. Вадим Аксьонов Серед них так святково та затишно, тепло, добре, як у дитинстві, коли з батьками ходила полями з Оглядова до Нивиць, де жила бабуся, для машин з об’їздами – це кілометрів 8, пішки – менше. Транспорт ходив украй погано, тож […]
Сьогодні ми святкуємо уродини моєї мами – Мирослави Іванівни Козак (прізвище Козак від мого тата), насправді ніхто не знає точної дати її народження – бабця дня не пам’ятала, записана дата умовна, та й з роком вийшла плутанина, бо відправили її до школи раніше, це не складало труднощів – директором школи був родич, мама вміла читати […]
Сьогодні нагадала собі вірш Ірини Гей, який так глибоко зачерпує. Довго ця війна в нас болітиме… а ще не кінець.
Передозування болем
Писати про Володимира Стебельського морально не легко, бо, хоч і був дуже талановитою людиною, підлаштовувався політично під обставини, а наостанок, замучений сам собою, покінчив життя самогубством. Таких прикладів вистачало в нашій історії. Пристосуванство, як і невміння прощати дрібні помилки заради суттєвого (не говорю про людей, що не здатні аналізувати та потрапляють під впливи з цих […]
Люди відходять… рано чи пізно… різні люди – близькі та далекі, звичайні та неймовірно обдаровані, успішні й ті, у кого не склалось. Львів прощається з Володимиром Патиком, Заслуженим художником України (1996), лауреатом Національної премії ім. Т.Г.Шевченка (1999), Народним художником України.
Осип Турянський. Якби хтось допоміг…
ти освітлений завжди
де й коли б ти не був
тебе очі пасуть
всього сущого поруч
160 років від народження Івана Франка