–
до чаші часу
із якої звук
вилунює
розлунюється
кличе
мовчанням огортаючи велично
каскадами поривів
рук
вогнів
баладами і співами щоб спів-
переживати
кола перейти
схиляєшся напитися води
і бачиш там себе
своє минуле
занулене у ми
і п’єш
і чуло
вода по тілу шириться
без меж
…
у чаші час
а без води помреш
…
—–
