“Смоленське поле”

Польський поет, прозаїк, есеїст та перекладач Лешек Електорович народився 29 травня 1924 року у Львові.

Навіть писати страшно зараз, проте обминути цю подію неможливо – під час Другої світової війни він був кормчим вошей в інституті проф. Вейгля у Львові. Освіту здобував у підпіллі. Був солдатом польської армії – АК. Закінчив англійську філологію Ягеллонського університету. Дебютував у 1947 році у “Літературному журналі”. Його біографію можна знайти  у польській вікіпедії.
https://pl.wikipedia.org/wiki/Leszek_Elektorowicz

З-поміж віршів поета, які вдалось знайти в мережі, увагу привернув твір про Смоленськ. Так чи інакше, а патологічна війна на Донбасі, яку й уявити у нашому столітті в Україні в найстрашнішому сні здавалось неможливим, змушує уважно приглядатись до череди подій останніх років.

 Smoleńskie pole

szczątki ciał w błocie
ludzkie szczątki tam leżą
czyje są – nie dociec
zostawili je, gorsi od zwierząt.
Gdyby to pole przemówić umiało –
lecz słowo płatkiem ciała się stało

te strzępki nieme
swym widokiem krzyczą
ich dusze nad ziemią
żegnane żałobną goryczą
ach, żeby przemówiły
poprzez mgłę wskazały
miejsca knowań zawiłe
wiarołomne zamiary
i w końcu – postać
z której oderwanym
        i nie pogrzebanym
dano im tu zostać.

Cień Krzyża odległy
dobre dusze go strzegły
w ojczystej przestrzeni
Zdany na wygnanie
czy w smoleńskiej ziemi
z ciał martwych wstanie?

Смоленське поле

залишки тіл у болоті
людські останки вшмат
не упізнати плоті –
гірший за звіра кат 
Якщо б говорити це поле почало
то слово пелюсткою тіла би стало

мовчать ці останки
їх вигляд рве криком
їх душі щоранку
співають так гірко
аби хоч відкрили
крізь млу крізь тумани
заплутані схеми
диявольські плани
щоб врешт – достеменно
вернутись домів
        бо непогребенні
на  цій чужині 

 тінь Хрестову довгу 
вберігали  добрі  
вдома душі рв’яно
Зданий у вигна′ння
чи в Смоленську дальнім
з мертвих тіл він стане?

(переклад Галини Мирослави)

/ / / /

1 Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Галина Мирослава

Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...