Казимера Альберті

Польська поетка, прозаїк, культурний діяч, перекладач з чеської, англійської, італійської та болгарської мов Казимера (Казимира) Альберті, до одруження – Шиманська, дочка Антонія Шиманського (Шиманьського) та Марії Філіповської (Филиповської), народилась у 1898 році в Болехові на Івано-Франківщині.  Не знаю точної дати цієї події, а от дата її смерті зазначена всюди – 28 травня 1962 року в місті Барі в Італії.

Kazimiera_alberti_1927

У 1917 році дівчина закінчила у Львові гімназію та почала вивчати польську філологію у Львівському університеті Яна Казимира, одночасно відвідуючи заняття у  Львівській консерваторії.

На самому початку літературної кар’єри стала членом Асоціації польських письменників, точніше -Związku Literatów Polskich.  Належала до середовища письменників, які  зібралися навколо Яна Каспровича, польського поета-модерніста, ректора Львівського університету у 1921-22 роках, хресного батька Андрія Франка.

Її чоловіком став Станіслав Альберті з Кракова, польський юрист, доктор права, філософії та мистецтва, ветеран Першої світової війни, публіцист та перекладач, який пізніше був знищений НКВС у Катині .

Разом з ним Казимера жила у Кракові, з 1926 року в Варшаві, короткочасно в Домброві Тарновській, а з

1930-х років у Бялі, де Станіслав Альберті обіймав посаду старости повіту. Подружжя відігравало важливу роль у  літературному житті краю. У власному літературному салоні пара проводила різноманітні зустрічі, вистави, шоу, товаришувала з відомим художником Станіславом Ігнатієм Віткевичем та письменником  Яном Каспровичем.

Після початку Другої світової війни та втрати чоловіка Казимера переїхала до Кракова, де долучилась до  підпільної діяльності. Її було ув’язнено та переведено в німецький табір Равенсбрюк.

По війні Казимера Альберті збиралась жити у Бялій, проте влада зробила кілька натяків, що письменниці не варто залишатись у Польщі. У 1945 році Казимера виїхала до Італії та оселилась у Барі, де продовжувала письменницьку діяльність. Її другим чоловіком став італійський письменник Альфо Кокола (Alfo Cocola).
Як поет, Казимера Альберті дебютувала у 1927 році збіркою чуттєвих віршів з тонким еротизмом “Бунт лавин”. У тому ж році видала збірку “Мій фільм”. Згодом були надруковані: “Pochwała życia i śmierci” (1930), “Godzina kalinowa” (1935), “Xenia idzie przebojem” i “Usta Italii. Poezje” (1936), “Więcierz w głębinie“, “Wiosna w domu” i “Serce zwierzęce”(1937) та ін.  У 1928 році вийшов її роман на модну тему: “Tatry, narty, miłość”.

Noc przy Morskim

Halny ścichł.
Granatowieje nieba kęs.
Złota podkowa
W oprawie gwiezdnych, wibrujących rzęs –
Jak osiemnasty karat.
Rybi Potok brylanty schował
Na dnie. A Mnich
Słucha, jak biją dzwony w naszej krwi.
Morskie – w ściśniętej gór obręczy –
Niby potworny pająk śpi.
Na rysach miesiąc bursztynowy klęczy.
Ognisko – jak sardoniks – skrami rzuca, płonie.
Z Mięguszowieckich suchy, starty leci piarg –
Ginie w otchłaniach. Ja ci nie bronię –
Moich gorących, koralowych warg.

(Kazimiera Alberti w Bunt lawin, 1927)

Приморська ніч

Вітер стих.
Гранатний прикус.
І підкова золота
У оправі вій зіркових
Вісімнадцяти карат.
Потік Риби діаманти поховав
На дні. Чернець
Слухає у нашій крові дзвін сердець.
Море поміж гір наввисяч,
Павуком згорнулось  днесь.
На колінах бурштиновий клячить місяць.
Як сардонікс і ватран у іскрах, пломінь.
Зі скитів оси′пищ  порох, пустота,
Йде у прірву. Не бороню
Я й свої коралові вуста.

(Переклад Галини Мирослави)

Письменниця співпрацювала з літературними журналами, як регіональними, так  і в національного масштабу, організувала численні художні виставки та мистецько-літературні зустрічі.

                       W dzień ciało słońcem kąsasz i brązowo głaszczesz
                       i najmocniejszą farbką nad mą głową zwisasz,
                       wieczór, gdy na tarasie powiewasz gwiazd płaszczem -
                       myślę, że tu syreny kiedyś wabiły Ulissa.
                                                   (CAPRI)
                       Сонцем торкаєш тіла, бронзово пестиш шкіру
                       і найміцнішою фарбою маниш мене із висі,
                       ввечері на терасі вієш плащем довіри -
                       думаю, що сирени тут чарували Уліса.  
                                            (Переклад Галини Мирослави)

Казимера спричинила кілька скандалів через твори. У романі 1931 року “Getto potępione”, де письменниця описує життя бідних сімей ортодоксальних євреїв,  є одна історія про австрійську оперну співачку Сельму Курц, уродженицю Бялої. Казимера Альберті, яка виросла у мультикультурному середовищі Болехова, добре знала єврейські традиції та проблеми, тому її описи були відвертими. Ця книга викликала буремну реакцію. Інший скандал спричинила книга 1934 року під назвою “Ті, хто прийде” , де описуються романтичні стосунки між місцевою учителькою та її учнем. Книга була кваліфікована як порнографічна та заборонена.

В Італії письменниця продовжувала писати повісті, а також нариси і репортажі, присвячені цій країні. Випустила там ще одну книгу віршів та чотири томи репортажів.

LA-BOCCA-DELLITALIA-di-Kazimiera-Alberti-1963-Arti-Grafiche-D-Ponti-331836197188-500x710

https://pl.wikipedia.org/wiki/Kazimiera_Alberti

/ / / /

3 comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Галина Мирослава

Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...