Малюнки С. Лема

13 квітня

Натрапила сьогодні на  статтю Анни Баранової, польського критика та історика мистецтва (нар. у 1959 році в Добромилі Львівської області) про специфічні малюнки Станіслава Лема, як сина отоларинголога, що ріс серед анатомічних атласів людей та тварин, книг і розмов про патології та захворювання (ŚMIESZNE I STRASZNE. RYSUNKI STANISŁAWA LEMA).  Серед малюнків Лема один просто вразив. Ось він –

przebizad

Ось такий жук, ніби схожий на мирну жарівку, призначену дарувати світло, навіть прикрашений на панцирі сердечками, однак, лише одна мить – і він своїм носом, не просто гострим чи допитлим, а свердлом, залізе у кожний закуток, який видивлять його глобусоподібні пильні очиська. А ноги! Невеликі, покарлючені, виразно звірячі, з пазурами, що готові роздряпати вас, роздерти, розтерти кожної миті… І дуже нагадує певний тип людей… Тих, які ні з чим не рахуються.

Отакий-от жук-кровопивця. Такого не впильнуєш – вигризе собі дорогу, де б вона не йшла…

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post