Жоржини (етюд)

Вдячна Вадиму Аксьонову за його чарівні ,,Жоржини’, які викликали в мені натхненний звуковий потік .  Трошки підправивши, вирішила залишити на згадку.

Хлюпоче від пахких жоржин повітря витримане… Ранок
Розкинувся. Роями бджіл, джмелями, пахощами манить,
І струшує по краплі сум, не залишає в серці муки,
Світ паленіє… Доокіл жоржинові голівки й руки.
І ти у сяйві тих жоржин пелюсточкою в чаші міту
Пливеш як човник по воді назустріч світу”

(ГалинаМирослава) 

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post