Загурський Єжи

(Була хакерська атака на запис про Єжи Загурського з зареєстрованих у Луганську кількох комп’ютерів, тому подаю статтю за новою адресою)

Польський поет, літератор Єжи Загурський, 110 річниця від дня народження якого була у 1917 році (13 грудня 1907 року в Києві – помер 15 серпня 1984 у Варшаві), як і його брат Вацлав Загурський ( 28 грудня 1909 р., Київ – 29 грудень 1983 Лондон),  теж польський прозаїк і журналіст, народились у Києві. Вони були синами київського адвоката, який мав маєток під Уманню (хлопці провели там своє дитинство). 1918 року батько вивіз сім’ю до Варшави, тож вищу освіту юнаки отримували вже там. Біографії письменників можна прочитати у вікіпедії (української версії поки нема), я ж зробила спробу перекласти (точніше переспівати) один невеличкий вірш Є.Загурського:

Jerzy Zagórski

Czym było życie bez ciebie? 

Czym było życie bez ciebie?
— Żaglem bez wiatru.
Czym byłoby życie bez ciebie?
— Hotelem wędrownego teatru.

Czym była moja samotność?
— Bruzdą chmurnych czół.
Czym byłaby moja samotność?
— Spiralą w dół.

Czym było twoje zjawienie?
— Może kaprysem?
Czym byłoby twe oddalenie?
— Lawiny nawisem.

Co mnie przywodzi do twoich stóp?
— Lęk czy zuchwalstwo?
Co mogłoby rozluźnić ślub?
— Jaki gniew? Jakie ospalstwo?

І чим було життя без тебе?
    – Без вітру вітрилом під небом.
Чим  би життя було без тебе?
– Мандрівного театру готелем.
 
І чим же самотність моя була?
– Кривими борознами чола.
І чим моя самотність би була?
– Спіраллю додолу б тягла.
 
І чим була твоя поява?
– Примха? Забава?
Чим  твоє було би щезання? 
– Бідою.
Лавиною наді мною.
 
Що привело мене до твоїх ніг?
– Страх чи нахабство?
І що могло б розірвати шлюб?
– Який такий гнів? І яке недбальство?
 (Галина Мирослава)

Та невеличкий уривок з “Каїру”, наведений у вікіпедії:

Kwietniowy księżyc wieczorem, trzy razy większy niż zwykle,
Czerwono, czerwono się ranił gałęźmi śródmiejskich drzew
I był jak tarcza zegara, lecz skoro chciałem doń krzyknąć,
Stał się podobny do zwierza, wrył się w obłoki jak w śnieg.

***

Квітневий Місяць унадвечір, в три рази більший, ніж щоденний,
Червоно, червоно поранивсь галуззям дерев міських.
Був як циферблат годинника, гукнув я до нього натхненно,
А він озвірів і в хмари зарився глибоко, як в сніг.

(Галина Мирослава)

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...