До гір Веселкових

Ткані тисячоліттями рушники гір
гріють душу
пошаровані пасмами від тілесних відтінків
що граються лише тінями
аж до всебарвності
тануть всередині грудей
веселками
несучи на спинах камінних верблюдів
вистелених килимами
до життя на повну силу
 розкручуючи тебе
неначе з сувою
який мамою тримається 
матір’ю-землею 
до витоків
немає жодних кліток
жодних дверей
на яких миготять таблички
від себе
до себе
немає доріг поперек
лише теплі хвилі
від підйому до спуску
йди
тільки йди
/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post