Мамо, співайте (колядка)

Ніколи не наважувалась писати колядки, а от ,,розродилась”.

——————————————————————————————————————————

  Мамо, співайте

Дихає зірка, пульсує. Обабіч

Стріхи всміхаються ґонтами, сіном,
де й черепицями.

В яслах віч-на-віч,
Скарб найдорожчий – Божа дитина.

            Світ зацентровано  в тиші хвилини,
Світ обезмежнено до повноти.
Крильцями ангел тріпоче. Дитині

      Солодко й тепло поміж доброти.

Пахне надією, ранком – розрада,
Всесвіт брунькується тут, на землі,
Ніжить дитятко, що дасть всьому раду,
Тільки не зможе людській глухоті.

    Сіно і пахне, й лоскоче, пелени
Хочеться скинути як вантажі.

          Той, хто не знає кордонів, і певен,
Син  він Господній, світиться в сні.

    – Мамо, співайте, співайте колядки,
Мамо, радійте,  я з вами, я тут,
Свічі запалюйте, а не лампадки,

Простору хочу, поки живу.

————————————————————————————————————————————-

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post