Історія родини

Щоразу стискається серце, коли вчитуюсь у скупі слова біографій. Історії виживання людей настільки важкі, що виникає біль навіть від читання, важить не лише станція, до якої дійшла людина, що часто документується як визначальна, найбільше тривожать блукання поміж станціями, завдають болю нестерпні умови, які змушують людину ламатись чи ламати їх…

Сьогодні до рук потрапив старий родовід однієї гілки мого роду, там є запис про діда моєї тітки (тітка -дружина маминого брата), уродженця Київщини, що мав прізвище Копиця, його син вже був Копіциним, хоча це не врятувало йому життя – був знищений радянською владою як куркуль, а його внук, аби уникнути репресій був записаний матір’ю, що втекла з дітьми до Галичини, ще інакше – Копистинський…

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post