Йти по ріках доріг

ріки доріг
витікають з нутра та печалі
та
течуть
щоб від себе зірватись уплав 
в усі сторони
світлом
на тіні повсталі
під відбитками пальця
що місяцем став
і все водить по колу
йти по ріках доріг
наче йти над роками
над долом
гребінцями на шкірі
залишаючи в складках підтекст
розчинятись і канути
розчиняти і танути
поки зовсім не щезне твій хрест
Шукала в інтернеті роботу, яка б відповідала моїм відчуттям. Якби мала дозвіл автора, Григорія Дрозда, завантажила б цю роботу: http://juramax.com/work.php?id=3596
/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post