Голодні крокодили

(Зображення  звідси: крокодили)

Голодні крокодили тихесенько сиділи, неначе їх нема.
Сиділи, мовби жабки, що поховали лапки в замуленій воді.
Казала мама мусі, тій Дзу-дза-дзе-дзи-дзусі:

– Дивись туди й сюди.
І жабка жабеняткові прокумкала:

– Спочатку ти

Все зваж, тоді скачи.

Ніхто батьків не слухав, усім заклало вуха, всі бавились.
Чудні –
Стрибучі крокодили їх вполювали й з’їли.
Вони ж бо крокодили не в казці, а в житті.

(ГалинаМирослава)

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...