Дівчинка Росинка і вітер

Дівчинка Росинка

Сіла на стежинку

Раненько.

Подорожній вітер
 
Підхопив летіти
 
Далеченько.
 
Проситься росинка
 
Нести на хмаринку
 
Маленьку.
 
Вітер відмовляє,
 
Часу він не має
 
Багатенько.
 
Опустив росинку
 
В квіточку на спинку
 
Помаленьку.
 
– Почекає тишком,
 
Попрацюю трішки, –
 
Думає ладненько.
 
– Як насію квіточок,
 
Поздуваю сміттячко,
 
Аж тоді справненько
 
Дівчинку Росиночку,
 
Малу крапелиночку,
 
Віднесу до неньки.
  
/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...