Вони відчували що мають зустрітись коли


вони відчували що мають зустрітись колись
ті двоє
у кожного з них
був свій старт
і молитви свої
своя висота вже досягнена
та свої строї
а на квитках своїх мрій і літери й коди були
своєї земної далеко-близької посадки
і швидкість своя і свій напрям страхИ теж свої
дорога що мінить якої не був би хто кладки 
мінялись бордюри всередині зовні та спів
і межі свідомості
межі терпіння та віри
ті двоє летіли назустріч та наперекір
в скафандрах і без
з довірою і без довіри
вони відчували що мають зустрітись колись
вгорі чи внизу без вагань переляку чи болю
і що їм кахикання вітру чи сонце униз
вони зіштовхнуться
де й звідки б не були обоє
вони відчували

(Галина Мирослава)

/ / / /

    2 comments

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post