Ой дана-дана…

Люблю трійку, тим більше першу трійку в році.

А тут ще й така подія – народини Дани (яке гарне ім’я дано), Дани Рудик. Хочеться співати: ,,Дана-дана”… Радіти, вітати.

Перечитую Данину сторінку – Дана Рудик. Facebook

Час зупиняється…

Світло.

Перед очима нахилений понтійський глек зі сльозами вина, а навколо море, краплі від нього падають, виблискуючи, на шкіру…

І тоне час…

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post