Важко втрачати

Львів проводжає знаного українського письменника Романа Іваничука.

“Четвертий вимір” колись справив на мене неймовірно сильне враження, здавалось, мене побільшало – відчутно розширило зсередини… Важко втрачати духовно близьких…

Вічная пам’ять…

Моя родина саме вчора понесла й свою втрату, родинну, для родини велику, бо неможливо повернути назад дуже гарну людину, енергійну, життєрадісну, сповнену тепла, навіть при тому, що вже була досить поважного віку.

Вдома залишились нам дві роботи від пана Ярослава, Ярослава Лисака – випалений ним портрет Лесі Українки, подарований моїй мамі, та подарунок мені на уродини в далекому-предалекому близькому дитинстві (робота з дівчиною та пташкою) …

unnamed-5

Світлая пам’ять. Спочивайте з миром. Земля Вам пухом…

P.S. Знайшла стару фотографію, де дядько Славко тримає маленького сина Тараса на руках, а я стою за мамою, поклавши свої руки їй на плечі.

unnamed-8-2

 

/ / / /

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Галина Мирослава

Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

you may like this post