Слідами війни

кривавились стіни

як стінки у бутлях з вином

зривалися корки з осколками вікон і крику

знаки питань

розкидані

ставились вздовж

іклами каменів 

в небо

та вирвами

Тихо

смерті немає ти кажеш

а він каже є

і потопає в сльозах сивині та дрижанні

та на колінах цілує цю землю

й тебе

б’є в груди струм

що це робить він тут не востаннє

страх наступає як танки і як кулемет

можна здуріти від сили глухої напруги

спільний знаменник – війна

ламати хребет

та наступом горя йти по хребцях круг за кругом

знаки питань

(ГалинаМирослава “Слідами війни”)

uriy_solomko_mamai

Художник – Юрій Соломко. Мамай (взято з інтернету).

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post