Currently Browsing "Поезія"

Алгоритм

(Малюнок з підручника http://subject.com.ua/textbook/nature/2klas/5.html) руки вулиць з пальцями будинків лікті перехресть біжиш чи йдеш у зіницях зовсім мало неба алгоритмам віддається честь шоста встати сьома на роботі о десятій кава і бігцем  вітер дощ  а ти сидиш як в доті  глухо в серці темп темп темп вигасаєш чуєш запах диму звуки поїздів туди-сюди ти маленька зладжена […]

/ / / /
Читати далі

Не забудь не забудь не забудь (Пам’ятники)

пам’ятники на площах на цвинтарях на городах як нагорода чи вияв любові часом закинені в ями (я… ми нагадуванням всі теж там будемо) безкутні чи гострозубі симетричні та по-різному викручені у формі земної кулі  та стесані аж до куль що влізають у дуло гармати з граніту чи мармуру металу надій вірувань  поставлені збурювати падати на коліна пам’ятники над тілом […]

/ / / /
Читати далі

Птахиня

знову чуєш Птахиню що покриває крилами нове гніздо як дахом солом’яним під яким і в лютий мороз тепло і судини від холоду не тріскають і тромби не обриваються під який вода не потрапляє по пір’їнках униз стікаючи ти знову її чуєш  коли загроза наступає на п’яти біжиш назустріч старою стежкою з обсипаною штукатуркою шкаралупи  обливаючись потом […]

/ / / /
Читати далі

Тільки ти…

якщо ти мене спитаєш з чим можна порівняти життя  скажу тобі зі снігом що урочисто сиплеться згори та тане внизу ще трішки  я теж розтану тільки ти мене не спитаєш ніколи ти дощ (Галина Мирослава)  

/ / / /
Читати далі

Життя. Планка

на планці як на спиці для в’язки долоня добровільно лягає у формі петлі ти підтягуєшся обіруч може й однією рукою головне догори радіючи що голова твоя попри все вільна а ноги відриваються від грязюки можу кажеш собі забутися забуваючи що піднімання та опускання планки на полі не залежить від тебе а зі спиці опущеної гострим […]

/ / / /
Читати далі

На д’лоні Бога

на д’лоні Бога на цій широкій долоні з ямкою для захисту оточеною подушками безпеки так тепло було б якби не стежки туди де бути стає забутим за…будь на віть часу не потрапляючи на сопілку цю що лише через отвори озивається  рукою прорізані наче жиром поверхня змащена щоб живильна вода лише по ній текла а до […]

/ / / /
Читати далі

Пізня осінь

вона поспішає туманом несеться в сльозах  і губить ключі та втрачає слова мчить як птаха що ріже напнуту сорочечку неба на цвях під нею земля як живіт що чекає на крик немовляти вона поспішає прибрати хапає під руку біжи а як не встигаєш то чуєш вітрище у спину тут постіль біленька лежатиме шепче не мни  перепрана небом  […]

/ / / /
Читати далі

Осені плач

(Я б хотіла завантажити роботу F01  польського художника Томаша Аллана Копера з його сайту: http://alenkopera.com/Gallery/2001-2006.html . Не знаю, чи це можна, тому залишаю лише посилання) ————-                                                             […]

/ / / /
Читати далі

Вісь

де зелена межа стискується до осі та йде через все серце по один бік світ тече синій-синій по другий жовтий-жовтий всеохоплюючи з криниці час вибираєш прозоріти та про зорі думаєш що народжуються                                               […]

/ / / /
Читати далі