Currently Browsing "Поезія"

Мамо, співайте (колядка)

Ніколи не наважувалась писати колядки, а от ,,розродилась”. ——————————————————————————————————————————   Мамо, співайте Дихає зірка, пульсує. Обабіч Стріхи всміхаються ґонтами, сіном, де й черепицями. В яслах віч-на-віч, Скарб найдорожчий – Божа дитина. –             Світ зацентровано  в тиші хвилини, Світ обезмежнено до повноти. Крильцями ангел тріпоче. Дитині       Солодко […]

/ / / /
Читати далі

Мовчання як хрест

( Художник Роман Безпалків (1938 — 2009) *** мовчання твоє не тому що сказати не можеш мовчання твоє не тому що не знаєш ти як мовчання твоє не тому що сльоза переможно підходить до горла та стискує ні то не так мовчання як хрест  у собі до кінця погасити  бодай не сказати такого щоб збило їх з ніг […]

/ / / /
Читати далі

Механічний годинник

(“Картина Сальвадора Далі ,,Постійність пам’яті”, супровід –  https://www.youtube.com/watch?v=wNunc0UN2Jo) – Стрілка годинника – рух уперед, не назад, Тільки її прилаштовують завжди до  кола, Знаючи долі приблудних синів і собак, Що утікали від тих, хто їх любить удома. – Стрілка годинника –  рух, безсумнівно, вперед, Тільки стріла завжди ранить, якщо потрапляє В тіло беззахисне, що анітрохи не […]

/ / / /
Читати далі

Йти по ріках доріг

ріки доріг витікають з нутра та печалі та течуть щоб від себе зірватись уплав  в усі сторони світлом на тіні повсталі під відбитками пальця що місяцем став і все водить по колу йти по ріках доріг наче йти над роками над долом гребінцями на шкірі залишаючи в складках підтекст розчинятись і канути розчиняти і танути […]

/ / / /
Читати далі

І обіймаєш

по ґудзиках вікон що мінять і форми і смак час стукає дзьобом крилами плеще мов мече гарячими стрілами він не питає  під вечір сам проникає у душу впускай не впускай так затихаючи шафи будинків риплять ключами квартир шухлядами поверхів тіні за люльками світла лягають на стіни та скрині давно не потрібні покинуті та все стоять […]

/ / / /
Читати далі

За межами правил

Правила тримають у рамках. А ти не витримуєш навіть одягу, що стискує. З тебе тече: стрічає осінь м’яко листям та гостро ліктям вечорів… Ти знаєш, що кожний, хто по вуха у правилах, викреслить, розсміється, якщо не в очі, то поза. Тут же множина. Однак серце не погоджується, воно боїться твоєї зради, воно кричить: ,,Ліктям, як листям, […]

/ / / /
Читати далі