Currently Browsing "Поезія"

Йти по ріках доріг

ріки доріг витікають з нутра та печалі та течуть щоб від себе зірватись уплав  в усі сторони світлом на тіні повсталі під відбитками пальця що місяцем став і все водить по колу йти по ріках доріг наче йти над роками над долом гребінцями на шкірі залишаючи в складках підтекст розчинятись і канути розчиняти і танути […]

/ / / /
Читати далі

І обіймаєш

по ґудзиках вікон що мінять і форми і смак час стукає дзьобом крилами плеще мов мече гарячими стрілами він не питає  під вечір сам проникає у душу впускай не впускай так затихаючи шафи будинків риплять ключами квартир шухлядами поверхів тіні за люльками світла лягають на стіни та скрині давно не потрібні покинуті та все стоять […]

/ / / /
Читати далі

За межами правил

Правила тримають у рамках. А ти не витримуєш навіть одягу, що стискує. З тебе тече: стрічає осінь м’яко листям та гостро ліктям вечорів… Ти знаєш, що кожний, хто по вуха у правилах, викреслить, розсміється, якщо не в очі, то поза. Тут же множина. Однак серце не погоджується, воно боїться твоєї зради, воно кричить: ,,Ліктям, як листям, […]

/ / / /
Читати далі

Алгоритм

(Малюнок з підручника http://subject.com.ua/textbook/nature/2klas/5.html) руки вулиць з пальцями будинків лікті перехресть біжиш чи йдеш у зіницях зовсім мало неба алгоритмам віддається честь шоста встати сьома на роботі о десятій кава і бігцем  вітер дощ  а ти сидиш як в доті  глухо в серці темп темп темп вигасаєш чуєш запах диму звуки поїздів туди-сюди ти маленька зладжена […]

/ / / /
Читати далі

Не забудь не забудь не забудь (Пам’ятники)

пам’ятники на площах на цвинтарях на городах як нагорода чи вияв любові часом закинені в ями (я… ми нагадуванням всі теж там будемо) безкутні чи гострозубі симетричні та по-різному викручені у формі земної кулі  та стесані аж до куль що влізають у дуло гармати з граніту чи мармуру металу надій вірувань  поставлені збурювати падати на коліна пам’ятники над тілом […]

/ / / /
Читати далі

Птахиня

знову чуєш Птахиню що покриває крилами нове гніздо як дахом солом’яним під яким і в лютий мороз тепло і судини від холоду не тріскають і тромби не обриваються під який вода не потрапляє по пір’їнках униз стікаючи ти знову її чуєш  коли загроза наступає на п’яти біжиш назустріч старою стежкою з обсипаною штукатуркою шкаралупи  обливаючись потом […]

/ / / /
Читати далі