Currently Browsing "Поезія"

Зв’язок

 ще топчеш ряст а речей навколо що залишились від тіл яких немає вже на землі більшає  час відкриває засліплені своїм очі  витоншує внутрішній слух щоб починати чути  тих кого ніколи не знав та не міг знати хоча він та вона тут  є бо були і  затримують твоє дихання і зупиняють твою легковажність як усі хто пішов […]

/ / / /
Читати далі

Жоржини (етюд)

Вдячна Вадиму Аксьонову за його чарівні ,,Жоржини’‘, які викликали в мені натхненний звуковий потік .  Трошки підправивши, вирішила залишити на згадку. Хлюпоче від пахких жоржин повітря витримане… Ранок Розкинувся. Роями бджіл, джмелями, пахощами манить, І струшує по краплі сум, не залишає в серці муки, Світ паленіє… Доокіл жоржинові голівки й руки. І ти у сяйві тих […]

/ / / /
Читати далі

Дзень дзен

дзень день дзен не прокидається най той ден** що змахнув вітрилами і забрав з собою гори життів у гробницю най сном укриється кожен хто йде його слідом негоже хай спить  – дзень-дзелень телелень дзвенькає ценькає обтинає дрень  брень  ранок – жень* серце навиліт тень телень – на шнурку що хитається неба  плямами крові лою просочене з […]

/ / / /
Читати далі

Над головою

Мабуть, найглибше можна відчути ці кілька рядків, поглянувши на роботу американської художниці Рейчел Нельсон, що мені особисто дуже дорога (натиснути на прізвище). Спочатку я хотіла назвати цю річ ,,Собі”… — над головою чорною стрічкою галка галиться тіні крику лишає галюючи і галечник під ногами шарудить наспівує скаменілими кісточками ягід яких ніколи руки не торкались як […]

/ / / /
Читати далі

О Боже, прости їм страх

о Боже прости їм страх листя як серце стягається в голки від надміру холоду та спеки безмовно кричить і колеться чи можна захиститись якоюсь мастикою гримом ліками грою чи можна порятуватись їжею роздуваючи себе у повітряну кульку або знаннями хіба це допомагає злетіти прости їм страх Боже прости страх у який заганяють  до кошари щоб від […]

/ / / /
Читати далі

І знову місто

і знову місто проникає в тебе нотою мі фонити без перерви саксофонним гуком вулиць мі мі мі місто вмістилище містики міст викладений щільними ярусами як велетенська надбудова над стисненою від страху ріллею задля того щоб не бачити не чути не знати болю вибудуваний на дріжджах сліз над урвищами забутих століть криків ніколи ніким не почутих заради […]

/ / / /
Читати далі

До гір Веселкових

https://www.facebook.com/punjabkesaribethere/videos/142146433137933/ Ткані тисячоліттями рушники гір гріють душу пошаровані пасмами від тілесних відтінків що граються лише тінями аж до всебарвності тануть всередині грудей веселками несучи на спинах камінних верблюдів вистелених килимами до життя на повну силу  розкручуючи тебе неначе з сувою який мамою тримається  матір’ю-землею  до витоків немає жодних кліток жодних дверей на яких миготять таблички від […]

/ / / /
Читати далі

Мамо, співайте (колядка)

Ніколи не наважувалась писати колядки, а от ,,розродилась”. ——————————————————————————————————————————   Мамо, співайте Дихає зірка, пульсує. Обабіч Стріхи всміхаються ґонтами, сіном, де й черепицями. В яслах віч-на-віч, Скарб найдорожчий – Божа дитина. –             Світ зацентровано  в тиші хвилини, Світ обезмежнено до повноти. Крильцями ангел тріпоче. Дитині       Солодко […]

/ / / /
Читати далі