До Дніпра

Прізвище Поль для українців багато говорить. Всі, хто цікавився українською історією, так чи інакше натрапляли на нотатки Олександра Миколайовича Поля, археолога українсько-німецького походження, українського краєзнавця, дослідника. Не знаю, чи були родичами Вінсент Поль та Олександр Поль, вони любили Україну, кожен по-своєму, перебуваючи під впливом тих чи інших політичних течій, бачили її майбутнє. Вірш В. Поля “До Дніпра”, як і його “Україна”, засвідчують це.
Wincenty Pol

DO DNIEPRA.

Dnieprze! co płyniesz Ukrainą żyzną,
Starą rycerzy i mogił ojczyzną,
Powiedz, kto tobie tyle wody dawa?
I czemu w świecie ogłuchła twa sława?
Czemu tak z góry poszło tobie, Dnieprze
Że świat o tobie zabył, co w najlepsze…
Czy złota Ławra już nie błogosławi,
Że cię mogiła tylko jeszcze sławi?

— Od ujścia mego aż do wierzchowiny
Siedmset i cztery rzek z kolei padło,
I niż, porohów kozackie dziedziny,
I siedemdziesiąt ostrowów usiadło —
Siekierka znaczy i siekierka ścina,
I rozproszyła się moja drużyna,
Choć miała wiarę — nie miała miłości
I pozostały po niej tylko kości…

До Дніпра

Дніпре, пливеш по родючій Вкраїні,
Лицарів славних й могил батьківщині.
Скажи мені, хто тобі дав всю цю воду?
А також чому вмовкла слава народу?
Чому повелося так, Дніпре-славуто,
Що світом про тебе невбачно забуто …
Чи Лавра твоя вже не благословляє,
Невже лиш могилам славу співає?

Від  мого дому аж до Верховини
Сімсот чотири річки йдуть в низини,
І поки  козацьких  порогів сягають,
Всі сімдесят острівців обгинають. 
Сокира править і від неї гинуть,
Розпорошила всю мою дружину. 
Хоч була віра – не було любові,
Її сліди – то кості й море крові. 


 

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *