І ти йтимеш (ГалинаМирослава)

і ти
продираючись
йтимеш крізь час
що висаджує деревами ряди хвилин
(кожному свої)
вздовж дороги пізнання
що завжди голітиме

наче маківка новонародженого

освітлюючи
поки йтимеш

і тягнутиме до сонця

любов’ю

густіючи від тіней

від переплетень і скручення доль

кількості нових пагонів і шрамів

о DOMINUS
о RERUM

йтимеш
і перебиратиме вітер струнами ребер
і сльозами ноти скрапуватимуть на стани
опираючись на милиці

тільки незалежна ціла

наче ікона дивитиметься на тебе прозорим оком 
і звучатиме довше
особливо коли поруч

така ж
такі ж  

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post