“Стр”, Стравінський

Триграф “стр” завжди викликав у мене багато асоціацій. Якось у мандрах я написала:

“Звукосполучення <<стр>> завжди викликало у мене подив. Не лише у словах рідної мови. Слів, у яких є таке сполучення, можна знайти настільки багато, що для них самих знадобився би словник. Щоразу зустріч з ними стає особливою подією, про що б не йшла мова: про дівочий стрій, страву, який-небудь струс, бажання виструнчитись струною, нестримність, стріли, рух підстрибом, струшуючи буденність та відкидаючи нестравне, тим більше від таких болючих, як страждання, стронцій, страта, мовби у “стр” прихована пристрасть, за якою стоїть стратегія якогось масштабу.
Та лише нещодавно, ладуючись у подорож до Відня, зауважила знайоме <<стр>> у слові Австрія.
І хвиля стріблої радости (колись срібло називали стріблом) стрепенула мене та підняла, бо через серце Австрії, через її столицю, тече величний Істр (антична назва Дунаю, що промовляє до мене: ,,І стр…”), він, починаючись у Німеччині та протікаючи через Відень, Братиславу, Будапешт, Белград, впадає в Понт Евскінський (Чорне море) сімома рукавами, п’ять з яких на території Румунії, а два — таки наші, саме вони ведуть до Кілійського та Старостамбульського гирл. Очікуємо бути в Австрії опівдні. Стрійно! (Запис другий.Який твій стрій, Австріє?

https://mala.storinka.org/галина-мирослава-нотатки-з-подорожі-європою.html)”

Однак лише сьогодні, переглядаючи фільм “Ігор. Паризькі роки.” 1982 року про відомого композитора Ігоря Стравінського, створений братами Квай (Brothers Quay), зловила себе на думці, що прізвище Стравінський містить у собі комбінацію трьох моїх улюблених звуків. І основа цього прізвища співзвучна з іменником страва (харчі), нагадаю, що візантійський дипломат, історик, письменник Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав для історії місцеві слова, а саме: “мед” і “страва” (448 рік). Слово страва можна знайти у Словнику староукраїнської мови 14-15 століть (https://archive.org/stream/strukrainsk/t.2#page/n389/mode/2up).

Можливо,  прізвище композитора походить від одного з дієслів, пов’язаних зі словом страва: стравувати, стравуватися (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/56877-stravuvatysja.html#show_point).

Але є й інше цікаве дієслово – стравити, воно зафіксоване в Словнику староукраїнської мови, означає  витратити, розтратити, є й відповідний іменник – стравлення,  раніше використовувався у значенні згуба або знищення, тепер зазвичай пов’язаний лише зі стравою (https://archive.org/stream/strukrainsk/t.2#page/n391/mode/2up). Зрештою слово страва місткіше за стравлення, адже страва може бути корисною, потрібною, а не лише витратою надаремно грошей, продуктів, часу.

У інтернеті зустрічається пропозиція виводити прізвище Стравінський (Стравинський) від українського прізвиська Стравень, що надавалось людям, які любили смачно поїсти. Або від слова “стравне”, тобто “кормові гроші” (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/56873-stravne.html#show_point). Подібні слова вживаються у польській мові (“strawić” – перетравлювати), страва й “стрававальны” використовуються в білоруській мові теж.

У біографії композитора зазначають, що Федір Гнатович (Ігнатій) Стравінський, батько Ігоря, православний, народився у  Речицькому повіті Білорусі, до навчання в Петербурзі навчався в Ніжинському ліцеї, в Одеському і Київському університетах. Згадаймо, що Речицький повіт у 1793 – 1796 роках належав до Чернігівського намісництва, в 1796 – 1919 рр. – до Мінської губернії, а вже з 1919 – 1926 – до Гомельської губернії.  З Речицького повіту дід Гнат Гнатович (Ігнатій), помер у Тбілісі (Грузія), до речі, родина мала герб Сулима, який можна побачити на сторінці Ігнатія, прадіда композитора (https://www.geni.com/people/Ignace-Stravinsky-h-Sulima/6000000017824639932).

Щодо вживання слова страва в російській мові, то його ніде там не фіксують.

P.S. Трішки про герб Сулима: “Сулима — герб низки шляхетських родів Польщі та України часів Речі Посполитої. Вперше згадується в судових записах в 1397 році, але був відомий і раніше, найстарший герб Сулими датується 1352 роком.

Після Городельської унії 1413 року ряд гербів, в тому числі й Сулима були закріпленні за представниками литовсько-руської (української) шляхти, відбулось зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та шляхти Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського. Під час Унії польським представником герба був Станіслав Гамрат (Castellan of Połaniec), а литовсько-руським став Родивіл (Rodywił-Radziwił), пізніший Радзивілович.” (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%B0_(%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B1)

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...