Перед ватраном

.
чорний камінь вугілля
що був стовбуром гіллям
і древнів під землею
захований нею
як пледом від світла
має як видно
колись та й піти у вогонь
а хочеться
Боже боронь
собі кажеш
знаєш – наївно
торкати руками жарини
що мають горіти до тла
їм світлом спиняти тепла
і холод і час і темінь

                                                                                    (Галина Мирослава)

Ватран

/ / / /

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post